Марина та Сергій Дяченки «Ключ від королівства»

        Відгук на книгу Марини та Сергія Дяченків «Ключ від королівства» Краснянської Єлизавети, учениці 6-А класу Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу № 48.  

       Я мрію бути дизайнером або балериною, тому весь мій вільний час  приділяю танцям, співам, вишиванню та шиттю. І у цій круговерті, я не забуваю про читання. Можливо бібліотекарі не бачать в мені найкращого читача, та й книжки вибираю за своїм смаком, та головне – читаю, це допомагає мені уявляти, фантазувати, навіть, якщо книга вже є за жанром фентезі. Здогадалися, так, я хочу поділитися своїми враженнями від читання книги Марії та Сергія Дяченків «Ключ від королівства». Головна героїня нагадує мене: вона також низенька, кучерява, не любить сварок, вірить у казку. Мене звуть Ліза, а її Ліна, та це не головне. Я також зможу допомогти Оберону знайти королівство, бути такою, якою він бачив Ліну Лапіну: «Однак мені потрібна не маленька дівчинка, а солдат. Помічник, від якого одного чудового дня залежатиме доля Королівства. Бойовий маг, якому багато що дозволено, але з якого потім суворо спитають. Ось ким я тебе бачу…»  Потрапити в Королівство легко. Піти мандрувати дорогами, захищаючи себе й супутників від небезпек, – просто. Повернутися додому – лише один крок. Як Ліна, я не лише опаную нові для себе чарівні знання, а й навчуся відрізняти правду від брехні, облуду від істини, справжню дружбу від підступу ворогів. Я вірю, що можу стати магом доріг. До речі, таких книжок багато, де герої йдуть, зустрічаючи на своєму шляху купу проблем. Вони ростуть, розвиваючи свої магічні здібності і силу духу, як змінилася Ліна. А можливо, вона й була такою, не даремно до неї звернувся Оберон, бо бачив, як вона заспокоїла жінку, не злякалася й десятикласниць, хоча їй тільки 13.   

    Цю книгу прочитала , за моєю порадою, мама. Вона каже, що героїня могла би бути її віку, бо в такій ситуації вік не має значення, пригоди у паралельному світі приваблюють любителів жанру фентезі. Та головне – зрозуміти, часом лише один крок відокремлює зраду від помилки, вірність від боягузтва, стриманість від байдужості, а сумнів від заздрості.  «Який крок зробиш ти?» - спитала мама. Відповідь готова, але не буду поспішати, треба ще себе перевірити. А ви бажаєте знайти відповідь, тоді читайте книгу  і повторюйте разом  з Гарольдом:  «Зло не має влади!»